Презентації

Міністерство освіти і науки України

Відокремлений підрозділ «Лисичанський педагогічний коледж

Луганського національного університету

імені Тараса Шевченка»

Методичні рекомендації

 щодо вивчення предмету

 «Фізична культура» для студентів

 спеціальності «Початкова освіта»

2019

Викладач: Цвік О. С., викладач предметів фізкультурного циклу Лисичанського педагогічного коледжу

Збірник містить матеріал щодо рекомендації до навчання занять з фізичної культури за різними специфічними напрямками та вивчення предмету «Фізична культура» для студентів спеціальності «Фізична культура» у вищих навчальних закладах.

Збірник рекомендується викладачам та вчителям початкових класів, класним керівникам, студентам спеціальності «Початкова освіта».

Зміст

Передмова........................................................................................................ 4

Заняття з фізичної культури за специфічними напрямкам............................ 5

1.1. Ходьба та біг........................................................................................... 6

1.2. Оздоровче плавання............................................................................... 9

1.3. Ходьба та біг на лижах........................................................................ 10

1.4. Ритмічна гімнастика............................................................................. 12

1.5. Атлетична гімнастика........................................................................... 13

1.6. Рухливі та спортивні ігри.................................................................... 14

Основи гігієни фізичної культури................................................................. 17

Раціональне харчування................................................................................ 18

Питний режим................................................................................................ 21

Організація занять зі студентами спеціальної та підготовчої групи........... 22

Висновок......................................................................................................... 24

Література...................................................................................................... 25

 

Передмова

Почуття краси — переживання процесу роботи, яка створює гармонійність у предметі, і цей процес подобається людині, вона відчу­ває насолоду, натхнення.

Кінетична мелодія рухів — відображення часового ритму; почуття простору, сили рухів і відповідних їм ритмів. У свою чергу, вони по­роджують позитивні та негативні відчуття. Коли дії та вироблений предмет відповідають законам гармонії, зокрема закону "золотого перетину" — метричному інваріанту, — людина переживає гаму пози­тивних почуттів, а коли гармонія рухів і предмета руйнується, — га­му протилежних, негативних.

М'язова радість — найпростіша і найточніша інформація про те, що робота виконується під контролем позитивних почуттів. М'язова радість — емоція, яка перетворюється на почуття. Порівняйте багат­ство переживань м'язової радості зі станом натхнення, яке породжу­ється почуттям краси, піднесеного. Ці почуття зумовлює неповторна новизна, що захоплює і дивує не лише того, хто працює, а й усіх інших людей, а іноді сприймається з деяким острахом.

Пізнати себе у психомоторній дії, зрозуміти себе і свої можли­вості, виховати в собі певні здібності — завдання, яке кожен повинен виконати самотужки. Це робота, яку неможливо перекласти на чужі плечі або довірити комусь іншому. І тільки сумлінна праця над со­бою, тобто вільна психомоторна активність дитини, — це перші кроки до себе самої, до талановитої роботи в майбутньому.

Ось чому в життєдіяльності людини живий рух її мислячого тіла, психомоторні дії посідають провідне місце: вони — необхідний ком­понент способу існування розумного буття людини.

Що людина чула, прислухаю­чись до мелодії рухів? Стан гармонійності мелодії, яку вона сприй­мала, виконуючи дію, — першоджерело для розуміння та оцінки. Діючи, вона порівнювала сприйнятий предмет з еталоном гармонії, який зберігається в пам'яті. Система таких еталонів дає змогу їй користуватися ними як зразковими мірами: зароджуваної гармонії; досконалої гармонії; досконалої гармонії, яка почала руйнуватися.

Справді, людина розрізняє значно більше станів гармонії рухів, але не в цьому її сила. Найважливіше те, що завдяки добре розвине­ному почуттю гармонії вона здатна в кожному конкретному випадку не лише оцінювати стан рухів, а й бачити тенденцію розвитку до дос­коналішого стану, до вершини їх гармонійності. Спроможна визначати напрям розвитку, який і стає змістом прагнення. Вище зазначалося, що людські органи чуттів (сенсорні системи) здатні розрізняти пред­мети або явища залежно від того, як ці предмети (явища) організо­вані структурно. Перевага надається тим, які за своєю будовою наб­лижаються до гармонійної цілісності. Гармонія приваблює і привер­тає до себе увагу, збуджує інтерес, думки і почуття — діяльнісну сторону розуму.

Людина у сфері культури здійснює діяльність в трьох аспектах:

1. Пізнає  («споживає»)  культуру,  зафіксовану  в  духовних  і матеріальних цінностях, створених попереднім людським досвідом.

2. Діє в суспільному середовищі як носій певних культурних цінностей.

3. Створює нові культурні цінності,  які  стають  базою  для розвитку культури подальших поколінь.

Таким чином, культура - історично  певний  рівень  розвитку суспільства, творчих сил і  здібностей  людини,  виражений  в  типах  і формах організації життя і діяльності людей, а також  в  створюваних  ними матеріальних і  духовних  цінностях.  У  вужчому сенсі  -  це  сфера духовного  життя  людей.  Вона  включає  наочні  результати  діяльності людей, а також людські сили і здібності, що реалізовуються в  діяльності.

Фізична культура - це особлива і самостійна  область  культури яка виникла і розвивалася одночасно із загальнолюдською культурою  і є її органічною частиною. Вона задовольняє соціальні потреби в спілкуванні, грі і розвазі,  в  деяких формах  самовираження  особи через соціально-активну корисну діяльність.

Історично культура виникає як об'єктивно необхідна діяльність людини, направлена на перетворення навколишньої природи і  людської суті  на користь  особи  і  суспільства.  Іншими словами,  суть людини виявляється в продуктах його духовної, матеріальної,  фізичної  і інших  видах  культури,  які поступово  стають  самостійними видами соціальної діяльності  з  своєю  конкретною  метою,  завданнями, функціями, змістом і іншими ознаками.  Тому  фізичну  культуру слід розглядати і як діяльність, і як її результати.

На користь  вдосконалення   людини   фізична   культура використовує   фізичні   вправи,  природні    сили    природи гігієнічні чинники, режим праці,  побуту,  живлення  і  відпочинку.  Вона  повинна:

• всемірно  сприяти  зростанню  економічного   і   оборонного потенціалу країни,  задоволенню  духовних  потреб  людей,   бути   дієвим засобом  всебічного  гармонійного  розвитку  особи,   формування активної    життєвої позиції. вироблення і реалізацію якісно нової, особистісно і компетентісно обґрунтованої основи до підходу збереження і підтримки інтелектуальної та фізичної індивідуальності школярів та молоді на всіх етапах навчання врахуванням особливостей їх рухового і психофізичного розвитку;
• створення освітнього середовища, яке стимулює фізично рухову активність особистості та її організацію відповідно до вікової та психофізичної специфіки розвитку організму;
• інтенсивне включення в освітній процес школи можливостей для додаткових форм фізичного виховання;
• створення умов і механізмів фізичного виховання для занять різної спрямованості за інтересами;
• формування стійкості до асоціальних впливів щодо виникнення шкідливих звичок і неадекватних видів поведінки.

Фізична культура - одна з тих областей соціальної діяльності,  в якій формується і реалізується соціальна активність людей. Вона відображає стан суспільства в цілому, служить одній з форм проявлення є  політичної і моральної структури. Все це свідчить про те, що фізична культура є природною частиною культури суспільства.

1.1.  Ходьба - природний вид рухів, в якому беруть участь більшість м'язів, зв'язок, суглобів. Ходьба покращує обмін речовин в організмі і активізує діяльність  організму. Інтенсивність фізичного навантаження при ходьбі регулюється відповідно до стану здоров'я, фізичної підготовленості і тренованості організму. Ефективність дії ходьби на організм людини залежить від довжини кроку, швидкості ходьби і її тривалості.

При визначенні фізичного навантаження слід враховувати ЧСС (таблиця 2). ЧСС підраховується в процесі короткочасних зупинок під час ходьби і відразу після закінчення тренування в течії 10 с. Одержана цифра умножається на шість і визначається ЧСС в хвилину.

Таблиця 2. Визначення оптимальної інтенсивності ходьби по ЧСС.

Час ходьби хв..	ЧСС для чоловіків, уд/хв..для жінок на 6 уд/мин. більше
	до 30 лет	30 – 39 лет	40 – 49 лет	50 – 59 лет
30	145 – 155	135 – 145	125 – 135	110 – 120
60	140 – 150	130 – 140	120 – 130	105 – 115
90	135 – 145	125 – 135	115 – 125	100 – 110
120	130 – 140	120 – 130	110 – 120	95 – 105

Перед тренуванням по ходьбі необхідно зробити коротку розминку: протягом 6 - 8 мин. виконувати гімнастичні вправи для рук, тулуба, ніг. Закінчуючи тренувальну ходьбу, треба поступово понизити швидкість, щоб в останні 5 - 10 мин. ходьба ЧСС була на 10 - 15 уд/ мін за менше вказане в таблиці 2. Через 8 - 10 мин. після закінчення тренування (після відпочинку) частота пульсу повинна повернутися до початкового рівня, який був до тренування. Збільшення дистанції і швидкості ходьби повинне наростати поступово (табл. 3).

Таблиця 3. Зразкова величина дистанції і часу, що витрачається на ходьбу в перші тридцять тренувань.

Дні тренувань	Дистанція, км.	Час на 1 км шляху, хв..	Тривалість заняття, хв..
1 – 4	2	15	30
5 – 7	3	15	45
8 – 9	3	13	39
10 – 12	4	13	52
13 – 15	5 – 4	12	60 – 48
16 – 18	5	12	60
19 – 21	5	10	50
22 – 24	6	12	72
24 – 25	6	10	60
26 – 27	7	10	70
28 – 30	8	10	80

Чергування ходьби з бігом. При хорошому самопочутті і вільному виконанні тренувальних навантажень по ходьбі можна переходити до чергування бігу з ходьбою, що забезпечує поступове наростання навантаження і дає можливість контролювати її і в строгій відповідності з своїми індивідуальними можливостями і рекомендаціями лікаря.

Після виконання бігу в чергуванні з ходьбою і за наявності хорошого самопочуття можна переходити до безперервного бігу.

Біг є найбільш ефективним засобом зміцнення здоров'я і підвищення рівня фізичної тренованості. При заняттях бігом відбуваються глибші, ніж при ходьбі, корисні зміни у всіх внутрішніх системах організму людини. Збільшувати тривалість бігу слід поступово (табл. 4).

Таблиця 4. Зразкова тривалість безперервного бігу в одному занятті на 4 місяці тренування.

Стать	Вік, роки	Тривалість біга за місяцами, хвилини.
		1 – й	2 – й	3 – й	4 – й
Чоловіки	До 24	10	13	16	20
	25 – 33	10	12	15	18
	34 – 44	8	10	13	16
	45 – 59	6	8	11	14
Жінки	До 21	8	11	14	17
	22 – 29	6	9	12	15
	30 – 41	4	7	10	13
	42 – 57	3	5	8	11

При систематичного тренування надалі чоловіки можуть довести час безперервного бігу до 50 - 70 мін (8 - 10 км) і більш, жінки - до 40 - 50 мин. (5 - 6 км) і більш.

1.2. Оздоровче плавання

Оздоровчим плаванням займаються в літні канікули у відкритих     водоймищах, а в решту пори року - в басейнах.

Запливи, ігри на воді, змагання в комплексі з дією гартуючих процедур викликають позитивні зміни у функціях і структурі нервової, дихальної, серцево-судинної, травної систем, а також в опорно-руховому апараті, у складі крові і ін.

Перед заняттями плаванням рекомендується виконувати наступні зразкові спеціальні підготовчі вправи плавця на суші і на воді.

На суші:

1.Імітація рухів ногами при плаванні на грудях, сидячи на лавці, підлозі, землі, серіями по 30 - 60с з відпочинком 20 - 30с.

2.Млин” - обертання прямих рук в плечовому суглобі вперед і назад в положенні стоячи, 8 разів в кожну сторону.

3.Імітація рухів руками при плаванні на грудях, стоячи з нахилом вперед.

4.Імітація рухів руками при плаванні на спині в положенні стоячи.

5.Імітація стартового стрибка.

6.Імітація повороту біля стіни і т.п.

На воді:

1.Занурення у воду з головою із затримкою дихання і видихом у воду, розплющення очей у воді, розшук і діставання предметів, лежачих під водою.

2.Спливання з положення пріседа в угрупуванні, узявшись руками за гомілки (“поплавець”).

3.Лежання на поверхні води на спині і на грудях із зміною положення тіла шляхом обертання навколо подовжньої осі.

4.Ковзання на грудях (обличчя опущене у воду, руки витягнуті вперед) і на спині (руки уздовж тулуба), відштовхуючись від дна, а потім від борту. При ковзанні на грудях видих робиться у воду.

5.Плавання з дошкою, працюючи одними ногами, на грудях.

6.Плавання кролем на грудях з роботою рук і ніг, з опущеним у воду обличчям і із затримкою дихання.

7.Розучування стартового стрибка.

8.Розучування поворотів в ліву і праву сторони і т.д.

У кожному занятті виконуються по 2 - 3 вправи на суші і на воді у вказаній послідовності. Переходити до наступної вправи можна тільки після засвоєння попереднього. Кількість повторень кожної вправи в одному занятті від 4 - 6 до 8 - 12 разів.

У підлоговий період занять необхідно поступово збільшувати час перебування у воді від 10 - 15 до 30 - 45 мін і добиватися, щоб долати за цей час без зупинки в перші п'ять днів 600 - 700 м, в другі 700 - 800 м, а потім 1000 - 1200 м. У міру оволодіння технікою плавання і виховання витривалості переходити до подолання вказаних довгих дистанцій. Оздоровче плавання проводиться рівномірно з помірною інтенсивністю. ЧСС відразу після пропливання дистанції для віку 17 - 30 років повинна бути в межах 120 - 150 уд/хв.

1.3. Ходьба і біг на лижах.

Ходьба і біг на лижах є засобом активного відпочинку, зміцнення здоров'я і гартування. В процесі занять лижним спортом виховуються і удосконалюються такі важливі фізичні і морально-вольові якості, як швидкість рухів, сила, спритність, витривалість, сміливість, рішучість, наполегливість і т.д.

Корисно займатися на лижах щодня хоч би по одній годині. Мінімальна кількість занять, яка дає оздоровчий ефект і підвищує тренованість організму, три рази на тиждень по 1 - 1.5 ч. і більш при помірній інтенсивності (таблиця 5).

Таблиця 5. Дозування інтенсивності оздоровчих занять по ЧСС.

Вік, роки	Інтенсивність по ЧСС, уд/хв..
	мала	середня	велика
17 – 30	130	150	160
31 – 40	120	140	150
41 – 50	110	120	140
51 – 55	100	115	135

Тиждень	Заняття	Обьєм, км		Интенсивность
		жінки	чоловіки
1	1	2 –3	3 – 4	Малая
	2	3 – 4	5 – 6	— x x —
	3	3 – 4	5 – 6	— x x —
2	4	2 – 3	3 – 4	— x x —
	5	4 – 5	6 – 8	— x x —

Надалі можна варіювати об'єм і інтенсивність занять самостійно відповідно до самопочуття і ступеня тренованості з урахуванням показників самоконтролю.

1.4. Ритмічна гімнастика.

Ритмічна гімнастика - це комплекси нескладних загальнорозвиваючих вправ, які виконуються, як правило: без пауз для відпочинку, в швидкому темпі, визначуваною сучасною музикою. У комплекси включаються вправи для всіх основних груп м'язів і для всіх частин тіла: махові і кругові рухи руками, ногами; нахили і повороти тулуба і голови, присідання і випади; прості комбінації цих рухів, а також вправи в упорах, в положенні лежачи. Всі ці вправи поєднуються із стрибками на двох і на одній нозі, з бігом на місці і невеликим просуванням на всіх напрямках, танцювальними елементами.

Завдяки швидкому темпу і тривалості заняття від 10 - 15 до 45 - 60 мин. ритмічна гімнастика, окрім дії на опорно-руховий апарат, робить великий вплив на СС і ДС. По дії на організм її можна порівняти з такими циклічними вправами, як біг, біг на лижах, їзда на велосипеді, тобто з видами фізичних вправ, при заняттях якими відбувається помітне зростання споживання м'язами кисню. Звідси і її друга назва - аеробіка (від грецького слова “аеро” - повітря і “біос” - життя).

Залежно від вирішуваних задач складаються комплекси ритмічної гімнастики різної спрямованості, які можуть проводитися у формі УГ, фізкультурної паузи, спортивної розминки або спеціальних занять. Маючи в своєму розпорядженні набір звичайних гімнастичних вправ, кожен може самостійно скласти собі такий комплекс.

При проведенні занять ритмічною гімнастикою зберігається загальноприйнята структура, в якій виділяється три частини: підготовча (7 - 10% від всього часу заняття) рухи виконуються в помірному темпі (ЧСС від 50 до 60% від максимуму) з поступовими підвищеннями, основна (75 - 80% часу), вправи проводяться в околопредельном темпі, ЧСС досягає зони 80 - 90% від максимальної (максимум визначається по формулі 220 - вік /шт.), для початківців рекомендується навантаження в межах ЧСС, рівної 60% від максимуму; завершальна частина (10 - 15% часу) включає вправи на розслаблення з глибоким диханням з поступовим пониженням темпу їх виконання з метою відновлення організму після навантаження і приведення його в стан, близький до результатного.

Музика визначає ритм і темп руху. Необхідно підбирати музику до певних комплексів вправ або, навпаки, до наявної фонограми, підбирати вправи з відповідним ритмом і темпом.

Найбільший ефект дають щоденні заняття різними формами ритмічної гімнастики в доповненні з іншими фізичними вправами: бігом, плаванням і т.д. Заняття рідше за двох - трьох разів на тиждень не ефективні.

1.5. Атлетична гімнастика.

Атлетична гімнастика - це система фізичних вправ, що розвивають силу, в поєднанні з різносторонньою фізичною підготовкою. Заняття атлетичною гімнастикою сприяють розвитку сили, витривалості, спритності, формують гармонійну статуру.

Розвиток сили забезпечується виконанням наступних спеціальних силових вправ:

· вправи з гантелями (вага 5 - 12 кг): нахили, повороти, кругові рухи тулубом, вичавлювання, присідання, опускання і підняття гантелей в різних напрямах прямими руками, підняття і опускання тулуба з гантелями за головою, лежачи на лавці;

· вправи з гирями (16, 24, 32 кг): підняття до плеча, на груди, однієї і двома руками, поштовх і жим однієї і двох гирь, ривок, кидання гирі на дальність, “жонглювання” гирею;

· вправи з еспандером: випрямляння рук в сторони, згинання - розгинання рук в ліктьових суглобах з положення стоячи на рукоятці еспандера, витягування еспандера до рівня плечей;

· вправи з металевим вантажем: ривок різним хватом, жим стоячи, сидячи, з грудей, із-за голови, згинання і випрямляння рук в ліктьових суглобах і др.;

· вправи з штангою (вага підбирається індивідуально): підйом штанги до грудей, на груди, з підсивому і без подседа; присідання з штангою на плечах, на грудях, за спиною, жим штанги лежачи на площині, похилої; поштовх штанги стоячи, від грудей, теж з підсивому, повороти, нахили, підскоки, виплигування з штангою на плечах; класичні рухи змагань: ривок, поштовх;

· різні вправи на тренажерах і блокових пристроях, включаючи вправи в ізометричній і поступливому режимах роботи м'язів.

При виконанні вправ з тяжкістю і на тренажерах необхідно стежити, щоб не було затримки дихання. Дихання повинне бути ритмічним і глибоким.

Кожне заняття слід починати з ходьби і повільного бігу, потім переходять до гімнастичних загальнорозвиваючих вправ для всіх груп м'язів (розминка). Після розминки виконується комплекс атлетичної гімнастики, що включає вправи для плечового поясу і рук, для тулуба і шиї, для м'язів ніг і вправи для формування правильної постави. У завершальній частині проводиться повільний біг, ходьба, вправи на розслаблення з глибоким диханням.

Для забезпечення різносторонньої фізичної і функціональної підготовки в заняття необхідно включати рухомі і спортивні ігри, легкоатлетичні вправи (біг, стрибки і т.д.), плавання, ходьбу, біг на лижах і т.п.

Атлетична гімнастика корисна і дівчатам. З її допомогою зміцнюється опорно-руховий апарат і м'язова система. Особливо корисні жінкам вправи для зміцнення м'язів черевного преса і тазового дна.

Використовуючи вправи атлетичної гімнастики і що загально розвивають вправи, можна забезпечити струнку, пропорційно розвинену статуру, зменшити або збільшити масу тіла.

Займатися атлетичною гімнастикою корисно щодня, але не рідше за 2 рази на тиждень. Заняття можна проводити у будь-який час дня, але не раніше, чим через 1.5 - 2 ч після їди, і не пізніше, ніж за 1.5 - 2 ч до відпочинку.

1.6. Рухливі та спортивні ігри.

Рухливі ігри, за умови їх систематичного використання, сприяють зміцненню здоров’я та забезпечують достатню фізичну активність молодших школярів. Вони задовольняють потребу організму дитини в русі, сприяють збагаченню її рухового досвіду. За допомогою ігор у школярів закріплюються та вдосконалюються різноманітні вміння і навички з основних рухів, розвиваються такі важливі якості, як сила, швидкість, спритність, витривалість.

З дітьми молодшого шкільного віку проводяться два види рухливих ігор – сюжетні ігри та спортивні ігри.

В основу сюжетних ігор покладено життєвий досвід, її уявлення про навколишній світ. Рухи, які виконують діти під час гри, тісно пов’язані з її сюжетом та імітують дії, характерні для того чи іншого образу.

Спортивні ігри також спираються на основні рухи, проте способи їх виконання складніші, що і зумовлює залучення дітей до спорту.

За рівнем фізичного навантаження ігри бувають великої, середньої та низької інтенсивності.

До ігор великої інтенсивності належать ті, у яких беруть участь одночасно всі діти. Зміст цих ігор становлять інтенсивні рухи: стрибки, біг, подолання перешкод.

Характер гри середньої інтенсивності відносно спокійніший: метання предметів в ціль, ходьба, пересування через предмети.

Зміст ігор з низькою інтенсивністю становить змішане пересування та біг з малою швидкістю.

Перед тим як обрати гру, треба визначити тему, врахувати вікові можливості дітей, їхню фізичну підготовленість та інтереси, а також пору року і погодні умови.

Структурно керівництво грою складається з підготовчої, основної і заключної частин.

У підготовчий частині проведення гри за традиційною методикою педагог здійснює заходи щодо забезпечення здоров’я дітей і запобігання травматизму, дотримання основних гігієнічних вимог, підготовки місця проведення гри та необхідного обладнання, організації дітей, активізації їхньої уваги, підготовки організму до фізичних зусиль, потрібних для гри.

У основній частині гри діти активно відтворюють її зміст, вони самостійні у виборі тактичних ігрових дій, безпосередньо у вияві своїх почуттів, у ставленні до інших учасників гри. Зменшити фізичне навантаження на дітей у грі допомагає використання різних методичних прийомів. До них належать перерви для підрахунку очок, зменшення числа повторень основних ігрових дій, уточнення правил, аналіз помилок, оцінка дій команд і окремих учасників. Навантаження регулюється чергування таких рухів як біг, стрибки, ходіння.

Заключна частина гри традиційно спрямовується на поступове зниження фізичного навантаження, викликаного руховою активністю, врегулювання дихання і роботи серця, забезпечення переходу від збудженого стану до спокійного. Ці завдання здебільшого опосередковуються підведенням підсумків гри та оцінювальними діями педагога. Педагогічна оцінка рухливої гри, впливаючи на емоційну і вольову сферу дитину, стає потужним стимулом розвитку дитячої особистості.

Спортивні ігри мають велике оздоровче значення. Вони характеризуються різноманітною руховою діяльністю і позитивними емоціями, ефективно знімають емоційний стан, підвищують розумову і фізичну працездатність. Колективні дії в процесі гри виховують етичні якості: товариськість, відчуття товариства і ін. Особливо корисні ігри на відкритому повітрі.

Спортивні ігри вимагають високого оволодіння прийомами техніки конкретного виду гри і знання правил і суддівства, що визначає взаємини і поведінку тих, що грають.

Найбільш поширеними іграми у Вузах є: волейбол, баскетбол, ручний м'яч, футбол, теніс і ін.Для ефективного використання в заняттях спортивних ігор необхідно провести навчання тих, що займаються техніка виконання ігрових прийомів, які здійснюються в чотири етапи: ознайомлення з прийомом гри, розучування прийому в спрощених умовах, розучування прийому в ускладнених умовах, вдосконалення прийому в грі.

На етапі ознайомлення з кожним прийомом гри використовуються неодноразовий показ з поясненням техніки виконання прийому і його значення в ігровій діяльності. Після цього займаються самостійно виконують даний прийом, прагнучи до його правильного виконання.

На початку розучування ігрового прийому відбувається в спрощених умовах при найбільш зручному початковому положенні,, зменшенні відстані, сили передачі меча, швидкості пересування і т.д. Виявляються і виправляються спочатку грубі помилки, потім дрібні, другорядні.

Після засвоєння ігрових прийомів у загальних рисах їх розучування продовжується в ускладнених умовах при цьому потрібно добиватися не тільки правильного засвоєння елементів техніки гри, але і правильної взаємодії з партнером. Ускладнення умов досягається збільшенням швидкості виконання прийому, збільшенням відстані, сили, зміною напряму польоту м'яча, ускладненням траєкторії. Окрім цього ускладнення може бути у вигляді виконання прийому на зменшеному або збільшеному майданчику, збільшення вимог до точності або швидкості виконання ігрового прийому. Надалі прийом виконується при пасивному, а потім і при активній протидії одного або декількох партнерів.

Остаточне вдосконалення ігрових прийомів проводиться в процесі гри. Для цього використовуються ігрові вправи, учбові ігри з певною установкою на виконання даного прийому при раптових змінах ігрових умов. Вдосконалення прийому в грі створює можливості для творчості, прояву ініціативи, виховання здатності швидко ухвалювати оптимальні рішення.

В більшості своїй для оздоровчих цілей і активного відпочинку гри проводяться за спрощеними правилами.

Основи гігієни  фізичної культури.

Гігієна - наука про збереження і зміцнення здоров'я людини. Її головне завдання - вивчення впливу умов життя і праці на здоров'ї людей, попередження захворювань, забезпечення оптимальних умов існування людини, збереження здоров'я і довголіття.

Молоді фахівці, що закінчили Вузи, повинні добре знати основні положення особистої і суспільної гігієни і уміло застосовувати їх в побуті, навчанні, на виробництві, при організації різних заходів щодо масової фізичної культури і спорту в умовах професійної діяльності.

Однією з профільних гігієнічних дисциплін є гігієна фізичної культури і спорту. Вона вивчає взаємодію організму тих, що займаються фізичною культурою і спортом із зовнішнім середовищем. Мета такого вивчення - розробка гігієнічних нормативів, вимог і заходів, направлених на зміцнення здоров'я, підвищення працездатності і досягнення високих спортивних результатів.

Особиста гігієна.

Особиста гігієна включає: раціональний добовий режим, догляд за тілом і порожниною рота, гігієну одягу і взуття. Особливо воно важливо для студентів, оскільки строге їх дотримання сприяє зміцненню здоров'я, підвищенню розумової і фізичної працездатності і служить заставою спортивних досягнень.

Раціональний добовий режим створює оптимальні умови для діяльності і відновлення організму. У основі його лежить ритмічне і правильне чергування праці і відпочинку і інших видів діяльності.

Добовий режим повинен грунтуватися на законах про біологічні ритми. При правильному і строго дотримуваному добовому режимі дня виробляється певний ритм функціонування організму, внаслідок чого студенти можуть в певний час найефективніше виконувати конкретні види робіт.

Основні правила організації добового режиму: підйом в один і той же час;

Виконання УГГ і гартуючих процедур;

Їди в один і той же час, не менше 3 разів на день (краще 4 - 5 разів на день);

Самостійні заняття з учбових дисциплін в одне і теж час;

Не рідше за 3 - 5 раз на тиждень по 1,5 - 2 ч. заняття фізичними вправами і спортом з оптимальним фізичним навантаженням;

Виконання в паузах учбової діяльності (3 - 5 мін) і фізичних вправ;

Щоденне перебування на свіжому повітрі (1,5 - 2 ч);

Повноцінний сон (не менше 8 ч) із засипанням і пробудженням в одне і теж час.

Догляд за тілом. Гігієна тіла сприяє правильній життєдіяльності організму, сприяє поліпшенню обміну речовин, кровообігу, травлення, дихання, розвитку фізичних і розумових здібностей людини. Від стану шкірного покриву залежить здоров'я людину, його працездатність, опірність різним захворюванням. Догляд за тілом включає щоденний догляд за шкірою всього тіла, догляд за волоссям, догляд за порожниною рота і зубами.

Гігієна одягу і взуття. Спортивний одяг повинен відповідати вимогам, що пред'являються специфікою занять і правилами змагань різних видів спорту. Вона повинна бути по можливості легкої і не утрудняти рухів. Як правило, спортивний одяг виготовляється з еластичних тканин з високою повітропроникністю, добре всмоктуючих піт і сприяючих його швидкому випаровуванню. Спортивне взуття повинне бути легким, еластичним і добре вентильованим. Необхідно, щоб і теплозахисні і водотривкі властивості відповідали погодним умовам. Краще всього цим вимогам відповідає взуття з натуральної шкіри, що має малу теплопровідність, хорошу еластичність, а що так само володіє здатністю зберігати форму після намокання

Раціональне харчування.

Раціональне харчування, побудоване на наукових основах, забезпечує правильне зростання і формування організму, сприяє збереженню здоров'я, високій розумовій і фізичній працездатності і продовженню творчого довголіття. Для людей, що займаються фізичною культурою і спортом, раціональне харчування сприяє підвищенню працездатності, якнайшвидшому відновленню після стомлення і досягненню високих спортивних результатів.

Гігієнічні вимоги до їжі. Їжа є певною комбінацією продуктів харчування, що складаються з білків, жирів, вуглеводів, вітамінів, мінеральних солей і води. Основні гігієнічні вимоги, що пред'являються до їжі наступні:

· оптимальна кількість, відповідна енергетичним витратам людини, в процесі життєдіяльності;

· повноцінна якість, тобто включення всіх необхідних живильних речовин (білків, жирів, вуглеводів, вітамінів, мінеральних солей), збалансованих в оптимальних пропорціях;

· різноманітність і наявність різних продуктів тваринного і рослинного походження;

· хороша засвоюваність, приємний смак, запах і зовнішній вигляд;

· доброякісність і нешкідливість.

Енерговитрати організму виражаються в кілокалоріях (ккал). У цих же одиницях позначається і енергетична цінність їжі. Підвищення активності відсотків обміну речовин і енергії при виконанні різної, головним чином м’язової, діяльності є вирішальним чинником при визначенні добової витрати енергії. Чим інтенсивніше виконувана фізична робота, тим вище енерговитрати. Розумова або повністю автоматизована праця вимагає невеликих витрат енергії.

При розрахунку калорійності їжі і її складу в добу можна користуватися даними таблиці 7.

Таблиця 7. Склад і калорійність харчових раціонів для спортсменів в добу, г на 1 кг маси тіла.

Найбільш масові види спорта	Білки	Жиры	вуглеводы	Калорійність ккал
Гимнастика	2.1-2.4	1.5-1.6	8.3-9.0	60-62
Легкая атлетика:
Біг на короткі, средн. дист., стрибки, метання	2.4-2.5	1.7-1.8	9.5-10.0	65-70
Біг на довгі дистанц., спортивная ходьба	2.0-2.3	2.0-2.1	10.0-11.5	70-60
Марафон	2.4-2.5	2.1-2.3	11.0-13.0	75-85
Плавання	2.1-2.3	2.0-2.1	9.5-10.0	65-70
Важка атлетика, атлетична я г-ка	2.4-2.5	2.0-2.3	10.0-11.0	70-75
Футбол и хоккей	2.3-2.4	1.8-1.9	9.0-10.0	62-65
Баскетбол, волейбол	2.1-2.3	1.7-1.8	9.0-10.0	62-65
Лижный спорт, короткі дистанції	2.0-2.1	1.9-2.0	9.5-10.0	65-70
Довгі дистанції	2.1-2.3	2.0-2.1	10.5-11.0	70-73

Вітаміни у необхідній кількості обов'язково повинні бути присутніми в раціоні спортсменів і фізкультурників. Під час виконання інтенсивної м'язової роботи у зв'язку з підвищенням обміну речовин потреба у вітамінах зростає. Задовольняти потребу організму у вітамінах потрібно, перш за все, за рахунок вживання натуральних продуктів. У разі їх браку рекомендується приймати вітамінні концентрати з природних продуктів (настій шипшини і ін.) синтетичних препаратів (“Аеровіт”, “Ундевіт” і ін.).

У живленні спортсмена, разом із звичайними харчовими речовинами, можуть бути використані різні живильні суміші і продукти підвищеної біологічної цінності.

У добовому режимі слід встановлювати і строго дотримуватися певного часу для їди, що сприяє її кращому переварюванню і засвоєнню. Приймати їжу слід за 2-2.5 ч до тренування і через 30-40 мин. після її закінчення.

Харчуватися краще 4 рази на день: сніданок - 7 - 7.30, обід - 13.00 - 14.00, полудень - 16.00 - 17.00, вечеря - 20.00 - 20.30. можна обмежитися і триразовим живленням.

При їді всю увагу варто приділяти їжі.

Відвернення від їжі приводять до порушення травлення і засвоєння їжі. Під час їжі не можна поспішати. Їжа повинна завжди добре пережовуватися.

 Питний режим.

·         Питний режим – це грамотно і правильно організований процес споживання води на протязі всього дня. Вживання води під час тренувань та занять спортом відрізняється від питного режиму в цілому на протязі всього дня.

·         Важливо пам'ятати, що під час тренувань та занять спортом, організм піддається значним фізичним навантаженням, що підвищує загальну температуру організму і призводить до втрати води в результаті потовиділення. Тому, вкрай важливо поповнювати запаси рідини в організмі, організувавши правильний питний режим під час тренувань.

·         Правильний питний режим при заняттях спортом: вживання води до тренування.

·         Підготовка організму до значних фізичних навантажень під час занять спортом дуже важлива для підтримки організму в тонусі. Цьому сприяє правильно організований питний режим, який важливий не тільки під час самих процедур, але також і до початку спортивних вправ.

·         Вживати питну воду необхідно до початку тренувань приблизно за 2 години, кількість води має становити приблизно третину літра. Також рекомендується випивати склянку води за 25 хв. до початку тренування.

·         Питний режим під час тренування: вживання питної води в процесі тренування

·         Правильний питний режим під час тренування дозволяє уникнути зневоднення організму, виникнення якого є серйозною загрозою для здоров'я людини. Основною ознакою зневоднення організму під час тренування є потемніння в очах, прискорене серцебиття та дихання, а також запаморочення. Організація правильного питного режиму дозволяє уникнути надмірної втрати води та виникнення зневоднення організму в процесі занять спортом.

·         Тому вживання води під час занять спортом - дуже важлива частина тренувань, про яку не варто забувати, а тим більше нехтувати. Під час занять спортом бажано пити трохи води маленькими ковтками приблизно кожні 15-20 хвилин. Але ні в якому разі не пийте занадто багато води в процесі самого тренування.

·         Організація правильного питного режиму під час занять спортом: вживання води після тренування

·         Правильний питний режим під час занять спортом передбачає вживання питної води після занять спортом – рекомендується пити приблизно 300 мл води. Важливо відзначити, що після закінчення тренувань ви можете пити стільки води, скільки забажаєте, і вищезгадані 300 мл – це всього лише необхідний мінімум для підтримання водного балансу в організмі.

Організація занять зі студентами підготовчої та

спеціальної медичної групами.

Списки студентів, які належать до підготовчої та спеціальної груп відповідно до Інструкції про розподіл студентів на групи для занять на уроках фізичної культури, затверджуються наказом керівника навчального закладу на поточний рік і доводяться до відома куратора, викладача фізичної культури.

Студенти, які за станом здоров’я віднесені до підготовчої медичної групи, відвідують обов’язкові уроки фізичної культури. Заняття проводяться за загальною програмою фізичної культури, але з можливою затримкою складання відповідних нормативів. Оцінювання студентів – за теоретико-методичні знання та техніку виконання вправ. Рекомендовані заняття у фізкультурно-оздоровчих групах загальної фізичної підготовки, прогулянки, ігри й спортивні розваги. Участь у змаганнях – за додатковим дозволом лікаря.

Студенти, які за результатами медичного огляду тимчасово віднесені до спеціальної медичної групи, відвідують обов’язкові уроки, але виконують корегувальні вправи і вправи для загального фізичного розвитку, які їм не протипоказані. Таким учням можна виставляти поточну оцінку за знання і техніку виконання корегувальних вправ.

Студенти, незалежно від рівня фізичного розвитку та медичної групи, а також тимчасово звільнені від фізичних навантажень, повинні бути обов’язково присутніми на уроках фізичної культури. Допустиме навантаження для учнів/учениць, які за станом здоров’я належать до підготовчої та спеціальної медичних груп, встановлює учитель фізичної культури.

Домашні завдання для самостійного виконання фізичних вправ учні/учениці отримують на уроках фізичної культури. Вони мають бути спрямовані на підвищення рухового режиму у вільний час, досягнення рекреаційно-оздоровчого ефекту. У разі відставання в розвитку фізичних якостей учитель разом з учнем складає індивідуальну програму фізкультурно-оздоровчих занять, де вказується завдання занять, фізичні вправи, послідовність їх виконання, кількість повторень, інтервали відпочинку, засоби самоконтролю, відмітки про виконання завдання. Самостійні заняття за індивідуальною програмою надають учневі/учениці додаткові бонуси при оцінюванні навчальних досягнень.

При складанні розкладу навчальних занять не рекомендується здвоювати уроки фізичної культури або проводити їх два дні поспіль. Більшість уроків фізичної культури доцільно проводити на відкритому повітрі.

Для оцінювання розвитку фізичних якостей використовуються навчальні нормативи, які розроблено для кожного року вивчення. Навчальні нормативи є орієнтовними. Порядок їх проведення визначає вчитель відповідно до календарно-тематичного планування.

При складанні навчального нормативу за його показником визначають рівень досягнень (початковий, середній, достатній, високий), а потім за технічними показниками виконання рухової дії та теоретичними знаннями виставляють оцінку в балах.

Студенти, які за станом здоров’я віднесені до підготовчої медичної групи, оцінюються за теоретико-методичні знання, техніку виконання вправ, складання відповідних нормативів, які їм не протипоказані.

Висновок

Здоров’я – найбільша людська цінність. Сучасними науковцями визначаються педагогічні шляхи формування фізкультурно-оздоровчих технологій, входячи з ідеї інтеграції таких дисциплін як педагогіка, психологія, медицина, валеологія, біологія, фізична культура, розвиваючого та виховуючого навчання, орієнтує учнівську молодь на саморозвиток та самооздоровлення на базі глибокого самопізнання й адекватної самооцінки власного здоров’я.

Здоров’я учнівської молоді визначають наступні показники:

1. Інтелектуальна й фізична працездатність

2.Фізичний розвиток і загальна фізична підготовленість

3. Психологічна адекватність і врівноваженість

4.Сукупність соціально-духовних цінностей особистості

Здоровий спосіб життя не займає поки перше місце в ієрархії потреб і цінностей людини в нашім суспільстві. Але якщо ми не навчимо дітей із самого раннього віку цінувати, берегти й зміцнювати своє здоров я, якщо ми будемо особистим прикладом демонструвати здоровий спосіб життя, то тільки в цьому випадку можна сподіватися, що майбутні покоління будуть більш здоровим і розвинені не тільки особистісно, інтелектуально, духовно, але й фізично.

Освіта в галузі фізичної культури має поєднувати засвоєння необхідних знань, формування певного ставлення та конкретних навичок,необхідних для позитивної поведінки, збереження та розвитку здоров я. Саме ця тріада- знання – ставлення- навички визначає зміст навчання в галузі здоров я.

Література

1. Ю.Г.Козловський, Початкова підготовка бігунів на середні та довгі дистанції, К., «Здоров΄я», 1982р.

2. Гогін о.в. Легка атлетика. Курс лекцій./ Харк, держ.пед. ун-т ім. Г.С. Сковороди. – Харків:”ОВС”, 2001..

3. Д.С.Присяжнюк, Легка атлетика в школі, Х., «Ранок», 2006р.

4. М.В.Цзен, Психотехничні ігри у спорті, М., «ФіС», 1985р.

5. Н.Г.Озолін, Наука перемагати, М., «Астрєль», 2006р.

6. Сурков Е.Н. Психомоторика спортсмена. – М.: ФиС, 1994. А.М.Ткаченко, Легка атлетика, М. 2011р.